ПРО ЖИТТЯ "ПО-НОВОМУ"...

.. Опубліковано в Блоги.

П’ять років віддаляють нас від початку трагічних подій 2013-14 рр.
У 2013 році українці вийшли на Майдан, щоб захистити свою гідність. Ми сподівалися на краще життя - життя без корупції, бідності та безробіття. На жаль, не судилося.
Ці п’ять років увійдуть в новітню історію України як роки втрачених надій і сподівань. Ми втрачаємо все: людей, територію, духовність...

Життя «по-новому», яке задекларувала діюча влада, виявилось для мільйонів українців великою трагедією. Влада цинічно і нахабно продовжує експеримент над українським народом щодо його живучості. Жебрацькі пенсії, зарплати, особливо в бюджетній сфері, позбавляють українців права на гідне життя. Еміграційні процеси набувають незворотного характеру. Україну залишають уже не тисячі, а мільйони українців. Для кого влада зачищає нашу територію? Чому українці на власній землі стають батраками, жебраками і рабами?
Війна, бідність, корупція змушують мільйони українців залишати рідні домівки. Хіба це не трагедія ХХІ ст.? Невже війна на сході – до останнього українця? Чому Україну не захищають сини президентів, міністрів, депутатів, прокурорів, олігархів? Ця влада використовує українців як сировинний придаток. Вона морить нас голодом, холодом, хворобами, аби знищити наші сили до будь-якого соціального супротиву. Вона вбиває у людині інстинкт самозбереження.
Чому ми обираємо тих, хто нас знищує? Коли, нарешті, ця влада постане перед народним судом? Коли, нарешті, до нас прийде усвідомлення того, що діюча влада – це влада руйнації? Сьогодні Україна як ніколи близька до національної катастрофи.
27 років Незалежності – це достатній період для подолання кризи. На жаль, вона поглиблюється. І це відбувається в країні з такими великими природними ресурсами та людським потенціалом.
Довести свій народ до неймовірних масштабів бідності, страждань та прихованої неофіційної депортації може тільки та влада, яка має серйозні проблеми з психічним здоров’ям. А підстав, щоби вважати діючу владу душевно хворою, більш, ніж достатньо.
Чому українці опинилися за межею європейської цивілізації? Чому Україна розвивається всупереч здоровому глузду та основним законам діалектики?
Так в чому і в кому криються причини наших бід і страждань? Психологічний портрет діючої влади дає відповідь на питання: чому Україна опинилася в такому жахливому стані.
За З.Фрейдом до влади прийшли люди з яскраво вираженим інстинктом війни, агресії, насильства та руйнації. Для цієї влади: війна, революції, соціальні конфлікти, бідність – стали засобами зачистки території України. Для кого? Очевидно для тих, хто ніякого генетичного відношення до українців не має. Сьогодні відбувається знищення генетичного коду української нації. Невже історія повторюється? Українці в черговий раз привели до влади людей, у яких розум і душа затьмарені і паралізовані мільйонними статками. Психічно здорова влада не буде захлинатися багатством, коли мільйони українців проживають на рівні біологічних істот, в душевних та фізичних муках.
Більшість із тих, хто сьогодні представляє діючу владу, - це люди, цінності яких формувалися у 90-ті роки ХХ ст. Це вчорашні спекулянти, кришувальники, рекетири, політичні блазні та гопники. Вони представляють не тільки владу, а й великий бізнес, створений за рахунок шарлатанства та пограбування українського народу. Їхні статки мають аморальне та кримінальне походження.
Розтроєння особистості, яке притаманне представникам влади, спонукає їх до прийняття неадекватних рішень. Награбоване багатство примушує владу жити в постійному страху. Страх втрати багатства спонукає владу до створення поліцейської держави. Складається враження, що діюча влада імпортована, керована ззовні, замовлена для соціальних потрясінь, революцій та знищення країни.
Ця влада позбавлена державницького мислення. Її провокаційні дії активізують внутрішню і зовнішню агресію. Влада, як ніколи слабка, вона втрачає авторитет.
Чи має морально збанкрутіла влада право на існування? Влада базарників, яка викинула з політичного поля інтелектуально-моральну еліту, не має права на існування. Нам необхідно вийти із системи, де стільки багатства і політичної влади сконцентровано в кількох приватних руках, які знищують країну.
Українці втомилися від життя «по-новому».
Життя «по-новому» - це не життя.

 

Володимир Омельчук,

кандидат педагогічних наук, доцент Дубенського коледжу РДГУ.

Додати коментар


Захисний код
Оновити