"І ГИЦЬ - ЖИВИЙ, І Я - НЕ ВМРУ..."

.. Опубліковано в Культура.

Наближається ювілей поета, перекладача, дисидента Г. П. Чубая, чия терниста письменницька дорога почалася саме в нашому місті Дубні, де вже є вулиця його імені, де започатковувалася його іменна просвітянська премія, найпершими лауреатами якої стали Галина Квітка, Ігор Лозов’юк, Петро Вишневський (нині – обласна). Посмертно прийнятий до Спілки письменників України. Невдовзі у Дубні з’явиться йому меморіальна дошка.

Завершую впорядковувати томик спогадів про нього і вірші, йому присвячені. Туди ввійдуть і ці, котрі пропоную читачам. Іван Низовий – написав і видав понад сотню книжок. Нещодавно з’явилася премія і його імені, якої удостоєний цьогоріч і Микола Тимчак.

* * *

У 1960­их роках найпотужнішим літературним осередком Рівненської області був дубенський «Серпанок». Тут творчо гуртувалися і гартувалися натхненні пера Олександра Яцківського і Миколи Денисюка, Василя Женевського й Сергія Лагодзінського, Володимира Кучерука і Сергія Рачинця, Степана Суражського й Леоніда Ордината, Арсена Левковича й Віри Свінтозельської, Степана Юня й Володимира Миколайчука, багатьох інших талановитих і самобутніх.
Першу видану поетичну книжку вже мав військовослужбовець Іван Низовий, який електрифікував залізницю Здолбунів­Дубно­Львів. Блискавкоподібно стартував у велику літературу старшокласник Грицько Чубай. В колективних збірках, журналах, газетах активно публікувалися їхні творчі побратими й посестри. Отож іще тоді вони й започаткували Дубенську письменницьку організацію.
Від кагебістських переслідувань Іван та Гриць пробували рятуватися Москвою: Низовий там вчився на Вищих літературних курсах, а Чубай – у Літературному інституті імені Горького.

* * *

Іванові Низовому торік виповнилося б – 75. Але він кілька років тому помер і похований в окупованому Луганську. Вічною домівкою Грицька Чубая 1982 року став Личаківський цвинтар (могила знаходиться за кілька сотень метрів від оселі на вулиці Погулянці, де він мешкав і творив; хоча спершу безбожно­комуністичні власть імущі заборонили поховати у Львові, а лише в селі Сихові; тільки при Україні Незалежній відбулося вшанування по­християнськи).
Я мав честь редагувати й видавати їхні поетичні збірки – у дубенському просвітянському видавництві «Наш край»: «Нема переводу» І. Низового та «Ходить Вечір­Вечорок», «Про Мартинка і хмаринки» Г. Чубая.
Незважаючи на неабияку вікову різницю, вони стали дуже близькими друзями. Пропоную читачам добірку віршів, яку можна й отак назвати: «Друг – про Друга». Або: «Поет – про Поета». Ці щирі, хвилюючі, болючі поезії нещодавно надіслала мені зі Львівщини донька Івана Низового – Леся…

Микола ПШЕНИЧНИЙ,

член правління Рівненської обласної організації

Національної спілки краєзнавців України, заступник голови

комісії по творчій спадщині Грицька Чубая при Національній Спілці письменників України.

Додати коментар


Захисний код
Оновити