«Нехай душа отвориться душі»

.. Опубліковано в Культура.

У тронному залі Державного історико-культурного заповідника м. Дубна відбулося урочисте відкриття персональної виставки мистецьких робіт Миколи Тимчака, яка має неабиякий успіх у дубенчан і гостей, які шанують і люблять його творчість та поважають як особистість.
Тема виставки «Нехай душа отвориться душі» і її суть повністю відображається і розкривається у кожній представленій роботі. Задум автора дзеркально відображає сутність його душі та зміст його життя – творити для людей.

Як патріот і християнин, в своїй творчості автор передає історію рідного міста, історію православ’я, історію України та її народу, подвиги окремих особистостей та історичних постатей. Микола Михайлович добре відомий не лише на Дубенщині, а й по всій Україні. З впевненістю можна сказати, що його творчість і слава взагалі не мають георгафічних кордонів.
Особливої уваги заслуговують роботи з творів Миколи Гоголя «Тарас Бульба», Павла Загребельного «Роксолана». Неперевершено виконана робота в дереві про Марусю Чурай. Духовність виставки відображена у картині «Іов Залізло покидає місто Дубно», де монах йде у супроводі ангела в білому. Іов Залізо є особливою постаттю для Дубенського краю, адже за життя він був ігуменом Дубенського Хрестовоздвиженського монастиря, згодом перейшов в Успенську Почаївську Лавру. Завжди був прикладом чернечого життя, відстоював православ’я. Прожив Іов 100 років та був віднесений до лику святих.
Майстерно виконані роботи «Козак Нечай», «Дума про Козака», «Дума про Байду», ікона «Діва Марія з Ісусом», іконостас Свято-Миколаївського монастиря м. Дубно.
Помітно виділяється авторська робота з дерева горельєф «Мамина осінь», де дуже тонко і чутливо автор передає портрет матері. Її погляд добрий і водночас проникливий, передає незламну силу духу та віру, незважаючи на дуже важке життя та багато сліз у часи голоду, війни і поневірянь. Миле обличчя покрите зморшками, можливо, в більшій мірі не від віку, а від пережитого. Крупним планом бачимо загрубілі струджені роботящі мамині руки, але водночас ласкаві, бо пригортали, пестили та гладили по голівці своїх дітей. Навіть яблука, які тримає мама, уособлюють не просто урожай з власного садку, а є тим плодом щастя та любові, які мама віддала сповна своїм дітям.
Якось до слова згадався відомий вислів «Яблуко від яблуні недалеко котиться». Адже син Богдан не менш талановитий за свого батька. Його мистецькі роботи також викликають сплеск позитивних емоцій, дарують можливість доторкнутися до прекрасного та в повній мірі оцінити багатющий талант і дар Божий родини Тимчаків. Адже творити прекрасне – потрібно мати талант, а творити шедеври – потрібно мати дар Божий.
Взагалі його творчість багатогранна адже це не лише живопис, графіка та різьба по дереву, а й чудова поезія, проза, лірика, пісні, балади, музика. Пан Микола розписує іконостаси, каплиці і храми. Творить руками, розумом, душею…
Виставлені дуже прекрасні мистецькі роботи, які справді милують око і розкривають душу автора відвудувачам. Діятиме виставка місяць.
Під враженнями від побаченого захотілося поспілкуватися з Миколою Михайловичем особисто.
- Миколо Михайловичу, серед ваших робіт, що тут представлені, є робота написана олійними фарбами на полотні «Шевченко біля джерела у селі Підлужжя». Розкажіть читачам, що спонукало Вас відтворити перебування Кобзаря на його і нашій святій Волині. Адже відомості про перебування Шевченка в наших краях я збираю по крупинці. Є хороша ідея вшанувати Шевченка у духовному плані, зокрема збудувати на цьому місці, де молився і пив воду Кобзар, каплицю в честь Миколи Мирлікійського, охоронця подорожуючих. Хочеться вірити, що об’єднавши зусилля, ми втілимо її в життя, бо пророки того вартий.
- Про перебування Тараса Шевченка у наших краях є свідчення у творах самого Кобзаря та дослідників життєвого і творчого шляху поета.
Мені разом з Миколою Пшеничним довелося воювати ще у радянську добу за те, аби Підлужицьке «Шевченкове джерело», що раптово пропало від земельних робіт – копання ставків – на території місцевого колгоспу, джерело, з якого згідно з переказами пив воду молодий Тарас, подорожуючи із Верби на Дубно восени 1846 року, відродилось і запульсувало при дорозі, аби зупинялися люди не лише втамувати спрагу, а й пригадати при цьому Пророка України, бо взиває: «Борітеся – поборете, Вам Бог помагає. За Вас вся правда, за Вас слава і воля святая!».
Це місце і надихнуло мене написати картину «Тарас Шевченко біля джерела у с. Підлужжя».
А каплицю я пропоную збудувати на честь покровителя подорожуючих – святого Миколая Чудотворця. І нехай це святе місце стане духовно-культурним центром в Україні. Пане Юрію, благі наміри у Вас. Нехай помагає Господь разом з небайдужими людьми-патріотами, а вони таки у нас є, втілити у життя.

Юрій ТОМКО, член Національної спілки журналістів України

Додати коментар


Захисний код
Оновити