ЗВІДКИ ВІЗЬМУТЬСЯ ГРОШІ ДЛЯ МЕДИКІВ

.. Опубліковано в Медицина.

Про стан медицини без сліз говорити неможливо. Втім, випадок, який стався минулого тижня, виходить за рамки нормального. Лікарям та медпрацівникам Дубенської ЦРЛ довелося вийти на пікет та перекрити міжнародну трасу «Києв­Чоп». Медики ще з літа не отримали того, що заробляли.

ЧАСТКОВО ВИПЛАТИЛИ ЗАРПЛАТУ ЛИШ ЗА СЕРПЕНЬ

Пригадується анекдот.
«На підприємстві нарада. Члени директорського складу вирішують, як скоротити видатки.
­ Давайте зменшимо зарплати до 75%. А там подивимося, як працівники зреагують.
Через місяць.
­ Працівники мовчать. Давайте уріжемо зарплати ще на 25%?
Ще через місяць.
­ Давайте взагалі не платитимемо, а що далі ­ побачимо по реакції.
Через два місяці.
­ Ну що там, бунтують?
­ Ні.
­ На роботу ходять?
­ Ходять.
­ Якісно працюють?
­ Якісно.
­ Давайте введемо плату за вхід на робоче місце?»
Складається враження, що цей анекдот взято з життя. З життя лікарів та медперсоналу Дубенської ЦРЛ, адже останні виплати того, що лікарі напрацювали, були ще за серпень, та й то частково. Ті, хто щоденно рятували сотні життів та здоров’я жителів Дубенщини, мусили робити це на голодний шлунок. Так­сяк перебивалися ті, хто має вдома якийсь город, а що ж робити жителям квартир? Як діставатися роботи, якщо, навіть, на проїзд грошей немає? У середу минулого тижня терпець медиків увірвався. Близько двох сотень працівників вийшли на трасу «Київ­Чоп» на виїзді з міста та перекрили дорогу. Таким чином медики привертали увагу до своєї проблеми ­ люди не хотіли чужого, а просили віддати їм чесно зароблене.
­ За серпень ми отримали хто 600, а хто 700 гривень. Осінні місяці не оплачені зовсім. Жодних вибачень, жодних пояснень, жодних дій. Як нам жити? ­ саме так говорили медики на дорозі. Ці кошти «роздали» з тих п’ятидесяти тисяч, які нещодавно міська рада перевела на рахунок Дубенської ЦРЛ.

МЕДИКІВ… ЗАЛЯКУВАЛИ

Я не знаю, чому вони пішли на трасу, ­ саме такими заголовками зарясніли інформаційні повідомлення на місцевих інтернет­порталах, цитуючи вислів виконуючого обов’язки головного лікаря Миколи Нечипорука. ­ Ця акція протесту незаконна. Я про неї дізнався з оголошення в Інтернеті. Хоча це питання потрібно було вирішити зовсім іншим шляхом ­ написати заяви, звернення та поговорити з керівництвом району чи області, а не «з бухти­барахти» перекривати трасу. Затримка з виплатою зарплат була, та ми гроші виплачуємо ­ двічі на місяць надходять певні суми.
Склалося враження, що виконуючий обов’язки головного лікаря не зрозумів намірів своїх підлеглих. Втім, вже за день до акції працівників лікарні, які мали на меті вийти перекрити трасу почали залякувати ­ багатьом приходили повідомлення про звільнення, якщо та чи інша людина буде помічена на дорозі. Та вказати на тих, хто погрожував звільненням, пікетувальники не захотіли, хоча, про це між собою говорили і на трасі.
­ Галю, ти чого прийшла? Тебе ж завтра звільнять! ­ почулося з юрби, яка не зупиняючись «накручувала» кілометраж на пішоходному переході біля заправки, що біля літака. Крокуючи по колу пішохідним переходом, медики дві години поспіль з 15.00 до 17.00 майже повністю зупинили рух автомобільного транспорту. Пропускали лише тих, хто гречно просив звільнити проїзд, як от одного китайця з дуже гарною українською мовою, який разом зі своєю іноземною делегацією спізнювався на конференцію до столиці.
­ То хоч буду знати, чому грошей не отримую! ­ відповіла та Галина, якій адресувалося запитання. В руках у пікетувальників плакати з надписами: «За невиплату заробітніх плат до суду!», «Медики Дубенської ЦРЛ 4­й місяць без зарплати!», «Зарплату медикам!» тощо. Відчай лікарів читався у кожній букві.
Не зрозуміла лікарів і частина водіїв, яким довелося стояти в багатокілометровому автомобільному коркові, який утворився через перекриття. Малогабаритні автомобілі розверталися та йшли в об’їзд. Пасажири автобусів пересідали на інший транспорт. Хтось із водіїв підтримував медиків сиренами. А от водії­далекобійники не скупилися навіть на матюки, не розуміючи, навіщо було виходити на трасу та пропонували продовжити пікет біля Верховної Ради. Звичайно, ситий голодного не зрозуміє. В той же час, коли пікетували водії, перекриваючи проїзд, через нововведений Закон щодо розмитнення автівок на євробляхах, лікарі власників іномарок не ганили... Жінки власними тілами стримували той транспорт, який намагався прорватися.

ЗА СВОЄ ЖИТО ЩЕ Й БИТО

Саме таким висловом можна пояснити те, що поліцією відкрито кримінальне провадження за фактом ­ до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за частиною 1 статті 279 Кримінального кодексу України про блокування транспортних комунікацій. Згідно із Законом, за таке порушення передбачено штраф до п’ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян (це 850 гривень), або виправні роботи на термін до двох років, або ж арешт на термін до шести місяців чи й, навіть, строк обмеження волі на термін до трьох років. Покарати усіх одночасно, швидше за все, не вдасться. Та й чи буде виділено конкретних осіб­пікетувальників, на яких можна буде «повісити» відповідальність ­ також не зрозуміло. Як і не зрозуміло, чому повинні відповідати саме й без того постраждалі працівники медицини, адже це не вони затримали собі виплату зарплат. Виходить, за своє жито ще й бито.

ВЛАДА ВІДРЕАГУВАЛА, А ЇЙ ПОВІРИЛИ?

Люди не залишися без уваги. Та не лише місцеві ЗМІ та телевізійники найбільших телеканалів прийшли до людей, а й місцева влада. Голова Дубенської РДА Юрій Парфенюк вийшов до медиків. Поруч нього був і голова управління охорони здоров’я в Рівненській ОДА Олег Вівсянник. Чоловіки просили звільнити трасу та демонстрували платіжне доручення, згідно з яким зарплати повинні були б почати надходити на рахунки медиків вже до кінця цього тижня.
­ Ось копія платіжки! Будь­ласка, давайте дозволимо рух автомобільному транспорту. Ми працювали над цим питанням протягом всього цього періоду і ці кошти ось вже є. Ми обов’язково вам їх виплатимо! Вся субвенція, яка нам надходить, не залежується ні дня! ­ в рупор говорив «пішоходам» Юрій Парфенюк. Проте медики навіть не думали сходити з траси. Його позицію розділив і виконуючий обов’язки головного лікаря пан Нечипорук. Та, як виявилося, пояснення, що гроші вже є, Юрій Васильович надав ще до пікету:
­ Зустрівся сьогодні з працівниками КЗ «Дубенська ЦРЛ» та роз’яснив їм, коли буде виплачено зарплату: після 15­16 листопада надійде медична субвенція, якою ми закриємо заборгованість за серпень. Проте повернувшись в РДА отримав інформацію від фінансового управління про те, що частина медичної субвенції надійшла вже сьогодні, що дає можливість сьогодні ж проплатити заробітну плату серпня та почати виплату вересня. Кошти вже перераховані. А до кінця листопада надійдуть кошти з області, якими ми оплатимо вересень та жовтень; до середини грудня буде повністю погашено заборгованість з виплати зарплати медикам. Прикро, коли мій виступ коментують люди, які навіть не були присутні на зборах, тим самим спотворюючи всю інформацію, ­ написав голова РДА на своїй сторінці в мережі Фейсбук.
Працівники охорони здоров’я вимагали грошей вже того ж дня. Та повідомлення з банку про надходження не дочекалися. Тим не менше, хоча медики під вечір розійшлися, та віри владі не йняли ­ що гроші будуть буквально за тиждень, але час на те, аби знайти кошти вирішили все ж дати.
­ Такої проблеми за моєї пам’яті ще не було! А я вже понад п’ятдесят років пропрацював. Одна людина тут нічого не змінить і вирішення проблеми залежить від багатьох людей, які не язики чухають, а які діють, ­ так прокоментував ситуацію найстарший учасник акції протесту лікар інфекційного відділення Сергій Сластьов. Йому піддакували і лікарки, і медсестри, і ті дубенчани, які прийшли підтримати медиків. Саме місцеві активісти підливали масла у вогонь, вголос звинувачуючи владу у бездіяльності, мовляв, гроші знайшлися відразу, як тільки запахло смаленим, та безкарності тих, хто винен у цьому безгрошовому вакуумі. Хоча медики вимагали лише зарплати, та активісти підмовляли пікетувальників вимагати ще й компенсації та радили, у разі невиплат зарплат, розтягнути ЦРЛ по шматках. До речі, цього ж дня в інтернеті було оприлюднено світлину з оголошенням з Дубенської ЦРЛ, в якому йшлося про закритий туалет в лікарні через те, що... зливний бачок вкрали пацієнти! Світлина миттєво стала фотожабою. «Бачок забрали на зарплату лікарі!» ­ сміялися в коментарях випадкові користувачі соціальних мереж.

ДОПОМОГА ВІД ІРИНИ ЛУЦЕНКО

Голова районної ради Олександр Козак з цього приводу дав свій коментар. Пан Козак впевнений, що вся відповідальність через те, що грошовий колапс у лікарні стався через екс­головного лікаря Віталія Табачука та керманичів Дубна.

­ Починаючи з 2005­го року, районна рада щорічно переводила на рахунок міської ради 45­47% на медзаклади, що знаходилися на балансі міста. Районна рада та адміністрація розуміли, що сільські жителі користуються послугами і поліклініки, і пологового будинку тощо. Немає чого ділити. В 2012­му році Дубенську ЦРЛ передали району. З того часу місто не дало жодної копійки, аби покрити витрати на обслуговування міських жителів. Тоді ми могли дати раду, та тепер відділилася половина сільських рад, об’єднавшись в ОТГ. Вони переводять певні суми, та цього замало. Райрада не має таких надходжень ­ ми не маємо тих сім мільйонів, які раніше могли виділити на ЦРЛ, а лікувати потрібно всіх ­ 83 тисячі населення, з яких понад тридцять тисяч саме міські жителі, ­ розповів Олександр Козак. ­ Проте не варто упускати з виду й професійну недолугість керівника, який тепер ховається від звільнення по лікарнях. А він мав привести у відповідність справи в лікарні. На 1 січня цього року було 440 ставок, а на 1 липня ­ 479 ставок. Сьогодні проводиться оптимізація, а він без погодження приписував собі додатково 40% заробітньої плати за операції, яких він не робив та платив премії своєму оточенню, а решта страждали. Щоб можна було зрозуміти картину, подивіться декларацію: у Табачука за минулий рік задекларовано 262 тисячі гривень, в той час, коли в голови адміністрації на тридцять тисяч менше. Хіба можна приписувати собі більше, коли немає чим виплатити зарплати робітникам? В районній раді зараз нестача коштів, тож я та мій заступник відмовилися від преміювання. А тут... До того ж, було скорочено ліжко­місця з 350 до 270 ліжок, але оптимізація штату не пройшла, а навпаки ­ найнято ще сорок чоловік.
Проте хоча проблема й не втратила актуальності, та, виявляється, вже до кінця цього тижня кревні медиків повинні почати надходити на рахунки.
­ У нас була величезна заборгованість перед медиками. Не вистачало 9 мільйонів 125 тисяч на виплату заробітних сум. Попередньо ця сума налічувала понад десять мільйонів гривень, проте ми змогли її зменшити власними силами.
Тої медичної субвенції, яка надійшла ­ мізер. На сьогоднішній день за сприяння Ірини Луценко, яка допомогла дістати ще 7 мільйонів 800 тисяч додатково саме для нашого району на виплату заробітних плат працівникам Дубенської ЦРЛ, ми зможемо розрахуватися з медиками за вересень, жовтень та листопад. Я особисто їздив до неї (до Ірини Луценко ­ ред) зі зверненнями та проханнями по допомогу, так би мовити не сидів зі складеними руками, як інші. Хтось сказав, що не розуміє чому лікарі вийшли перекривати трасу. Я ж навпаки підтримую їхній вчинок, мені дуже шкода, що довелося вирішувати проблему таким чином. Ситуація несправедлива щодо людей. У понеділок засідала бюджетна комісія в області і є розпорядження голови обласної адміністрації про переведення цих коштів на Дубенський район. Втім, вони ще не встигли надійти в наше казначейство. Це займе день­два і на кінець тижня працівники нарешті почнуть отримувати те, що їхнє поправу. Тож, підсумую ­ не голові адміністрації чи комусь там ще треба хвалитися, що поки проблема вирішена, а саме нардепу, жінці, представнику Президента у Верховній Раді України ­ Ірині Луценко, яка дала слово допомогти і дотрималась його. До того ж, нардеп приїжджала в район особисто, відзначила для себе проблемні культосвітні проекти та допомогла і з ними. Таким чином, посприяла ремонту дороги до Повчі, на який виділено тридцять мільйонів додатково. Також було виділено п’ять мільйонів, два з яких пішло на заміну вікон в Мильчанській та Вербській школах, заміну опалення в Повчанській школі, ремонту в адміністративному приміщенні Дубенської районної ради та будинку культури в селі Птича. ­ підсумував голова районної ради Дубенського району.

БЕЗГРОШІВ’Я ЧИ СКОРОЧЕННЯ?

Логічним стане запитання ­ а що далі? Якщо до нового року фінансові «хвости» закриються, то чи вистачить коштів з початку нового року, аби виплачувати лікарям та персоналу заробітну плату? Згідно з коефіцієнтом, на тих 270 ліжок, що досі залишаються в лікарні, повинно працювати не більше 350 людей. То невже скоротять понад сотню працівників?
­ Попередній головний лікар дозволив собі порушувати чинне законодавство та умови контракту, за що, власне, і був звільненим. Це торкнулося не лише особисто його, а й тих людей, які були йому увіреними, адже замість того, аби наводити організаційний лад, він ще більше погіршував ситуацію, донаймаючи людей. Тепер нам доведеться приводити чисельність працівників до відповідності, згідно з наданими коштами, адже ми просто не зможемо дозволити собі наймати більше, ніж ми можемо оплатити. Потрібно жити за надходженнями, а не перевищуючи їх. Будуть об’єднуватися ті відділення, в яких фактично не лежать люди в стаціонарі. До того ж, зовсім скоро ті лікарі, які не підписали достатньо контрактів з пацієнтами, почнуть самі звільнятися ­ гроші будуть ходити за людьми, тож тим «спеціалістам», до яких люди не захочуть ходити, буде нерентабельно працювати лікарем, ­ резюмував Олександр Володимирович.
З усього стає зрозуміло, що тема долі Дубенської ЦРЛ ще підніматиметься та неодноразово. Адже, якщо з поточною заборгованістю все вирішено, то «наша пісня гарна й нова» має всі шанси заспіватися по­новому вже взимку чи навесні наступного року. Тож чи доведеться медикам знову вдаватися до радикальних вчинків, покаже час та подальші дії влади, яка ніяк не може дійти спільної згоди.

Аліна ДУБОВСЬКА.