ЧОМУ БУЛА ВКРАДЕНА НАША ІСТОРІЯ?

.. Опубліковано в Життя.

У суботу до Дубна приїздив відомий український письменник та літературознавець Володимир Яворівський. На зустріч із київським гостем завітали дубенські письменники – Микола Пшеничний, Микола Тимчак та Микола Оттов. У Будинку молоді Володимир Олександрович презентував свої твори та розповідав про свою авторську програму, яку транслює Національне радіо.

- Програма «Двадцять хвилин з Володимиром Яворівським» існує понад десять років, упродовж цього періоду її то закривають, то знову дозволяють. Свого часу Янукович заявив: «Що він там «тріпається»? Приберіть, щоб не було чути»… Під час ефіру я зачитую листи, що мені надходять – як позитивні, так і негативні, коментую їх. На основі інформації, яка озвучена в програмі, вже написано чотири томи і готується п’ятий під назвою «Що ж ми за народ такий?». Лише зараз ми стали повертати свою історію, досліджувати її. Чому так трапилося?
СФАЛЬСИФІКОВАНА ІСТОРІЯ
Коли Петро Перший вирішив стати імператором, то почали збирати та формувати історію Московської держави. Як виявилося, їхньої історії фактично не існує...
У школах ми вивчали про Куликовську битву. Упродовж кількох століть науковці там риють землю. Перерили до міліметра і нічого не можуть знайти, а мали б бути поховання, щити, списи, обладунки, адже тоді ховали вояків на місці битви. Не можуть знайти жодного шматочка металу. І лише тепер молоді, поодинокі російські історики визнають, що ніякої битви не було, звісно, таких істориків дуже мало. І вся великоруська історія така – суцільні вигадки. Їхня історія – ганебна, це історія Золотої орди, саме тому вони вкрали нашу історію, навіть вкрали назву нашої держави - Русь. Не було Київської Русі, існувала просто Русь, а вони до нас не мали жодного відношення і називалися угро-фінськими племенами.
Катерина Друга недаремно півтора роки тримала у своїй спальні твір Нестора-літописця «Повість минулих літ» , вона його переписувала, фальсифікувала, а оригінал ми не можемо знайти. І за часів Петра, і за часів Катерини були створені комісії, які збирали в наших монастирях всі історичні документи і переписували їх, фальсифікували, нищили оригінали.
Для чого Путіну ставити під своїми вікнами пам’ятник нашому князю Володимиру, який навіть не знав, що таке Москва, бо її на той час не існувало? Територію, де жили угро-фінські племена, тоді називали брудна вода та брудне болото. Анну, доньку Ярослава Мудрого і дружину французького короля, теж хочуть привласнити. Я це все кажу до того, що нам необхідно повернути нашу історію, саме нашу, не ту, сфальсифіковану, перекручену, перебрехану, яку нам нав’язували комуністи. І справжня історія поступово до нас повертається. Молоді історики її поступово повертають. На жаль, наразі її можна повернути, лише користуючись іноземними джерелами…
«ВЕЧЕРЯ З ІСУСОМ»
Півтора місяці тому я закінчив писати роман про княгиню Ольгу, який називається «Вечеря з Ісусом». Частину цього роману я зачитував у своїй авторській програмі «Двадцять хвилин з Володимиром Яворівським». Княгиню Ольгу росіяни теж намагаються вкрасти.
З чого почалася Україна? Слово «Україна» згадується ще в документах княгині. У переписаному творі «Повість минулих літ» написано, буцімто Ольга народилася у племені кривичі – це сьогоднішня Псковщина, Смоленщина, тобто Росія. Буцімто князь Ігор у середині Х століття поскакав на коні на полювання за тисячі кілометрів від Києва, і це при тому, що неподалік було чимало лісів – туди тисячі кілометрів скакав через хащі, страшні зарослі, полював, а потім назад стільки ж скакав. І там, мовляв, познайомився з Ольгою. Хіба це не нісенітниця? Історики дослідили, що Ольга, яка відома як дуже мудра та освічена княгиня, якою захоплювався світ, була родом з Київської Русі.
Ольга стала дружиною князя Ігоря не першою, але головною, і народила йому сина Святослава. Ігор був посереднім князем – мав одну перемогу над Царгородом і чимало нищівних поразок. Він тричі ходив за даниною до древлян – це нинішня Житомирщина. Коростень, обдер древлян до нитки. Його перестріли древляни на чолі з князем Малом. Прив’язують до двох беріз і розривають. Відповідно до тодішніх жорстоких язичницьких законів Ольга зобов’язана була жорстоко помститися за смерть чоловіка і вона це зробила…
«АВТОПОРТРЕТ»
У цьому творі розповідаю про дуже просту сільську українську жінку – Катерину Білокур. Вона жодного дня не ходила до школи, бо її не пускали батьки, ніде не навчалася. Ходила в ланку, сапала буряки, розкидала гній тощо. Її останньою роботою був автопортрет, вона його малювала не дивлячись у люстерко, а зі своєї уяви, намагалася показати стан душі. На той час була смертельно хвора…
На її життя випало багато випробувань, вона народилася у 1900 році, пережила і Першу світову війну, і колективізацію, і сталінщину, голодомор, і Другу світову війну…
Вона так і не вийшла заміж, не народила дітей, була закохана в Шевченка, часто їздила на його могилу, називала своїм нареченим…
Спочатку малювала звичайною цеглиною на стінах, рушниках, а потім - не звичайними пензлями, як інші художники, а робила свої – відрізала шерсть, що росте у котів на краєчку вух та робила кисті. Фарби використовувала спочатку свої, проте вони швидко линяли і тому замовляла з Києва. І виходили надзвичайно фантасмагоричні пейзажі…
Її роботи спочатку нікому не були потрібні, її не розуміли, вважали дуже дивною, насміхалися, пліткували. Але фактично під кінець життя потрапила до Франції і під час всесвітньої виставки в музеї Лувра демонструвала свої роботи. Туди завітав Пабло Пікассо. Геніальний художник, якого називали найкращим художником минулого століття, обійшов весь музей, раптом підійшов до робіт Катерини, зупинився, довго дивився, потім відійшов і знову повернувся, сів біля її робіт. Потім піднявся і сказав: «Якби мені Господь дав такий талант, як цій українській тітці, то я був би тричі Пабло Пікассо».
Наступного дня ці слова розтиражували всі відомі світові газети і роботами Катерини зацікавилися. Проте вона вже була важкохворою і помирала від раку. Світова слава до неї прийшла лише після смерті…
СЕЙМ БУВ ЧЕРВОНИМ
ВІД КРОВІ…
Наразі я працюю над романом про обпльованого, зневаженого українського гетьмана Івана Мазепу. Хочу написати правду про цього дивовижного гетьмана та розвінчати міфи…
Він закінчив Києво-Могилянську академію, знав 12 іноземних мов, підняв українську економіку на високий рівень, тоді процвітала наука, культура. Чудово розумів, що в об’єднанні з Москвою українці ніколи не будуть щасливими…
Дехто писав про Мазепу як про коханця. У нього справді закохувалися, коли був при польському дворі - і панянки, і пані. Мав дуже пронизливий погляд і таку енергетику, що закохував у себе навіть чоловіків. Існують свідчення, що навіть Петро І у нього закохався, нітився під його поглядом. І коли Іскра з Кочубеєм написали на Мазепу донос, при чому правдивий донос, то цар жорстоко катував і стратив донощиків.
Але коли Іван Мазепа підписав угоду зі шведським королем Карлом ХІІ і спробував відділити Україну від Московії, то цар шаленів від люті…
У Батурині, тодішній козацькій столиці, залишалося шість козацьких полків, фортифікаційні споруди, чимало пороху та гармат, це місто було захищене. Петро послав Меншикова з головорізами і вони три дні штурмують це місто. Проте наказний (тимчасовий) полковник Іван Ніс за кілька хуторів зрадив – домовилися, що пропустить та проведе ворожі війська через підземний хід. Вороги зробили вигляд, ніби відступають. Всі зраділи, втратили пильність, випили по чарці, святкують. А о другій годині ночі вороги зайшли через підземний хід…
До ранку вирізали 14 тисяч. Не шкодували й немовлят – рубали, живцем палили. Навіть вирізали дитячий притулок, де зі всієї гетьманщини були зібрані сироти-калічки. Нікого не щадили. Річка Сейм була вся червоною від крові.
Півтори тисячі важкопоранених козаків захопили в полон – їх у новій козацькій столиці, Глухові, колесували та живцем палили…

На творчій зустрічі була присутня Олена КУРІШКО.

Додати коментар


Захисний код
Оновити